вівторок, 21 вересня 2010 р.

Підслухане життя

Катя, возьми телефон – это он. Это он звонит!

Зовсім недавно я подумала, що якби раптом з нашого життя зникли мобільні телефони, то люди розгубилися б і не знали, що робити зі своїм вільним часом. А ще раніше до мене прийшла ідея записати уривки розмов, які почую на вулиці. Отже, я вирішила не відкладати цю справу в довгу шухляду. Розпочинаю сьогодні і подивлюся, що з того вийде за місяць. Мені вже самій цікаво J

- Все ты знаешь (посміхається). Давай (високий блакитноокий блондин).

- А ты можеш спросить Алену: там мама не…? (жінка за 35).

- А какой там конкурс? Насколько можно быть честными? (жінка в білому).

- Альо, альо, Саничка, на Леонтовича направо или налево? (чоловік невисокого зросту).

- Не, он мне рассказывал, рассказывал… (хлопець, схожий на Алі-Бабу).

- Хіба я щось кажу чи що? Кажу: вчися, в тебе екзамени (хлопець в синій футболці з написом «Київська Русь»).

- Не знаю, будет ли она учиться…(жінка в бейсболці).

- …нужен глаз да глаз. Кто? Откуда? (хлопчина з наушником у вусі).

- Та яких п’ять? Всі десять! Це капєц! (жінка в білих мокасинах).

- А ты уезжаешь из Киева? Да там, на Минской (дядько, який сказав мені все це просто на вухо).

- …это все аккуратненько сделать, чтобы всем было хорошо (хлопець в червоних бриджах. За словами Олі - клоун).

- А шо там Юля? (тітонька з лавочки в Ботсаду).

- Юрок, я на него обиделся! (якесь чмо в яскравій сорочці).

- Да, вона вчора приїхала (симпатична дівчина).

- Кажу: де бігає, там хай їсть (солідний на вигляд чоловік).

- Я тебе скажу, что я такой дурак, блин в этих делах (це він про комп'ютерну грамотність).

- А на полочках будуть стояти різні штучки (дівчина із стильною стрижкою).

- Так ностальгія замучила (чувак із гіпсом на руці).

- Бля, я такий дибіл (миловидний хлопчина у вишиванці – мова оригіналу).

- Я не знаю (гламурненький типочок).

- Ти мене чуєш чи ні? (дівчИна).

- Я когда увидел счет…(чувачок з гарною посмішкою).

- То в яку сторону виходити? (занепокоєний дідок).

- Я тебя завтра встречу. Во сколько? (хлопець в оксамитовому сюртуку).

- Я взяла белье. Сейчас иду еще одну шмотку возьму (фіфочка в домашньому костюмі).

- Может, еще Кузьмич приедет (просто хлопець).

- Я йду до себе в офіс, а ти підтягуйся (чоловік в діловому костюмі і з рюкзаком на плечах).

- Такой кипиш подняли… (man).

- Там все так напутали. Из женских фамилий сделали мужские (схожий на араба чоловік).

- Такой кот красивый! Девочка (це про мене) на него посмотрела, а он за ней пошел (пані).

- Слушай, я хотел спросить: а можно прийти к вам свою ветровку постирать? (хлопець у вітровці, яку зібрався прати).

- Да-да-да. Вот просто она моя студентка, я ее три года знаю (сусідка, яка завжди вигулює маленьку собачку у дворі).

- Рейтинг, два екзамени, англійська…(мабуть, студентка).

- Хорошо так почувствовать себя независимой (дівчина в гарному шарфику).

- Ты сейчас где вообще? (ділова ковбаса).

- Муся, я не похожа на страуса, я и есть страус (такі да!).

- Совиньон французкое. Шардонэ, сира и мерло аргентинское. Да, Вам должны были привезти (так поспішав, що й не розгледіла).

- Я все расскажу. СВ у них, СВ (ого, який!).

- Ты когда будешь? Ну, просто ты мне нужна (може гот?).

- Через пять минут перезвоню (тітка в метро).

- Мамо, де ви є? Я піднімаюся на ескалаторі в метро (голос позаду мене з черкаським акцентом).

- Пусть скинут свою электронку – там им все расскажут, напишут (мусчина).

- Ну как у вас настроение? Улучшилось после сна? (мама із синочком).

От що я почула мимохідь гуляючи, їдучи, чекаючи, проходячи повз, спостерігаючи, радіючи… Це не все, звісно – лише те, що запам’ятала. Зате в змозі пригадати кожного, кого підслухала. Ну, а місце, де загострився мій слух і активізувалася пам’ять – точно.

Не можу не відмітити, що чоловіків з телефоном в біля вуха я зустрічала дедалі частіше, ніж жінок. Але й не дивно – це ж вони творці більшості міфів. І про жіночу балакучість також.

Значна частина розмов носила запитальний характер. Такі, «технічні» питання. Бо телефонне спілкування ніколи не зрівняється із живим.

Довелося продовжити своє шпигунство на місяць – часто покидала Київ.

А що від мене люди чують?

21.07-21.09.2010

Немає коментарів: