Певно, вже можна подякувати моєму рокові. Рокові, в якому я закріплювала отримані уроки. Бо, на відміну від торішнього (2015), у якому я прожила два життя, який був схожий на вир під водоспадом (і я потрапила в той вир, водоспад падав мені на голову, я захлиналася і безпорадно борсалася у воді), цей рік був наповнений спокоєм, любов'ю, пізнанням (в т.ч. само-). Я виплила. Я вижила. Я зміцніла. Я знайшла опору в собі. Дякую тобі, Боженьку, що я знову з тобою, бо ти мене ніколи не покидав.
Цього року я навчилася легко відпускати людей і, ще важливіше - йти самій. Йти, коли не залишилось спільних тем, коли більше не по дорозі, йти, коли спілкування більше не до душі. Ні - емоційному насильству над собою.
В цьому році я нарешті навчилася вдячності. І наші діалоги тепер починаються словами: "Дякую тобі, Боженьку..."
Цей рік привів в моє життя багато нових людей - цікавих, розумних, вродливих, веселих. Чудово, що вони в мене є!
Яскравим спогадом цього року і водночас втіленням давньої мрії - це мчання на двоколісному мотоциклі, так, що вітер шмагав в обличчя, і перехоплювало подих. В Стамбулі - з його шаленим трафіком. Çok tešekkürler, S.I.
...А ще я дуже вдячна своїй salsa-сім'ї, бо самі того не підозрюючи, вони підтримали і дуже допомогли мені.
Найбільшим відкриттям року для мене стала книга про бодинаміку - один з напрямів психотерапії. А ще це обширний матеріал для самопізнання.
Ще цього року я завершила деякі справи, що заважали мені рухатися далі, скинула емоційні кайдани. And I'm free now! ;-)
Ну, і нові місця, нові книги, нові фільми і зустріч сходу Сонця...
Хороший мій рік.
