Роки перетворилися на квартали, місяці на тижні, а дні – на години… Ознаки Перехрестя наяву (хто хоче знати більше – читайте книги Анастасії Нових). І вже не «день за днем покидают наш дом», а рік за роком спішать, набігають, як хвилі на берег, накладаються один на одного. Мене це тривожить – а що, як я не встигну найголовнішого?
Як і в попередній переддень майбутнього happy New Year згадую те, про що мовчала теперішнього року свого життя.
Як і в попередній переддень майбутнього happy New Year згадую те, про що мовчала теперішнього року свого життя.
Ще зі мною
В перший день нового року ми вийшли прогулятися в ботсад. Для білочок взяли горішків, для синичок - хлібчика.
Біля кущика, якого обсіли синички, я довго й терпеливо стояла з витягнутою рукою, пропонуючи синичкам подзьобати хлібних крихт. І одна сміливиця двічі скористалася моїм запрошенням. А коли вона підлетіла вдруге, то на якусь мить присіла на мій палець. Той дотик прохолодних лапок ще й досі зі мною...
Slegging down the hill на Співочому полі
Про це місце я дізналася від свого начальника. Там круто!!! Минулої зими я спускалася на пластиковій дошці – не фонтан для того місця, що безпосередньо «контактувало» з нею:-), але емоції підстрибували яскравим водограєм!!!
З початком цієї зими я серйозніше підійшла до цієї затії і купила собі пластикову тарілку-санки. Вже й випробувала:-)
Нічна купіль
Всі знають, що День незалежності кожна нормальна людина святкує на городі в трудах праведних:-) Так і ми – Роміро, Лєнчик і я – щоб відпочити після того празникування поїхали пізнього вечора поплавати в Дністрі. Але, оскільки із пляжних атрибутів у нас були лише рушники, то купалися ми так, ніби щойно з маминого лона.
Ласкава водичка, безлюдний берег, ілюмінації Новодністровська і небо, що крильми огортало нас, а ще риба, що забавлялася вночі, та річкові водорості, що лоскотали оголене тіло…
Таке не забувається:-)
Вечори з Кустуріцею
Весь жовтень, шматок вересня та трохи листопада мої вечори доповнювали фільми Еміра Кустуріци. Передивилася все, що вдалося завантажити з ex.ua.
Враження мої від того всього дуже різні.
Те, що сподобалося (і це взагалі характерна риса балканського кіно) - гумор і класнюча музика. Всім, кому подобаються духові інструменти, обов'язково слід увімкнути "Гучу!" - можна навіть не дивитися, а просто слукхати. Ще шалено чудові мелодії в "Заповіті". А в "Підземеллі" ("Андеграунді") звучать найвідоміші треки Горана Бреговича - хоча фільм так собі, на любителя - затягнутий. Я за один вечір його не осилила - заснула:-)
Те, що здивувало - зброя як звичний атрибут персонажів Кустуріцівських фільмів ("Заповіт", "Чорна кішка, білий кіт", "Час циган"...).
Те, що не сподобалося - гіперболізованість і навмине зображення з гіршого боку інтимних стосунків. Неприємно якось.
Ще я натрапила на кілька фільмів, де Емір грає сам. І саме ці кінострічки мені сподобалися найбільше ("Вдова із острова Сен-П'єр", "Пелікан" - зе бест, вже тричі подивилася!).
А загалом що можу сказати: коли чогось хочеться, але незрозуміло чого, то можна подивитися специфічне, дивацьке та фантасмагорійне кіно від Кустуріци - і все стане на свої місця:-)
Всі знають, що День незалежності кожна нормальна людина святкує на городі в трудах праведних:-) Так і ми – Роміро, Лєнчик і я – щоб відпочити після того празникування поїхали пізнього вечора поплавати в Дністрі. Але, оскільки із пляжних атрибутів у нас були лише рушники, то купалися ми так, ніби щойно з маминого лона.
Ласкава водичка, безлюдний берег, ілюмінації Новодністровська і небо, що крильми огортало нас, а ще риба, що забавлялася вночі, та річкові водорості, що лоскотали оголене тіло…
Таке не забувається:-)
Вечори з Кустуріцею
Весь жовтень, шматок вересня та трохи листопада мої вечори доповнювали фільми Еміра Кустуріци. Передивилася все, що вдалося завантажити з ex.ua.
Враження мої від того всього дуже різні.
Те, що сподобалося (і це взагалі характерна риса балканського кіно) - гумор і класнюча музика. Всім, кому подобаються духові інструменти, обов'язково слід увімкнути "Гучу!" - можна навіть не дивитися, а просто слукхати. Ще шалено чудові мелодії в "Заповіті". А в "Підземеллі" ("Андеграунді") звучать найвідоміші треки Горана Бреговича - хоча фільм так собі, на любителя - затягнутий. Я за один вечір його не осилила - заснула:-)
Те, що здивувало - зброя як звичний атрибут персонажів Кустуріцівських фільмів ("Заповіт", "Чорна кішка, білий кіт", "Час циган"...).
Те, що не сподобалося - гіперболізованість і навмине зображення з гіршого боку інтимних стосунків. Неприємно якось.
Ще я натрапила на кілька фільмів, де Емір грає сам. І саме ці кінострічки мені сподобалися найбільше ("Вдова із острова Сен-П'єр", "Пелікан" - зе бест, вже тричі подивилася!).
А загалом що можу сказати: коли чогось хочеться, але незрозуміло чого, то можна подивитися специфічне, дивацьке та фантасмагорійне кіно від Кустуріци - і все стане на свої місця:-)
Мій світ розсипався на бісер…
Вчора перегортала свій щоденник – найчастіше в ньому зустрічається запис «Боженьку, дякую тобі за моїх колег!». Так, це була перша моя робота, на яку я щоранку спішила, і на якій вихідні дні «знову» наступали, а не «коли вже цей робочий тиждень закінчиться?!». Мені не хотілося розлучатися з моїм колективом навіть на два дні, а тому понеділки були за щастя.
Та віднедавна все змінилося… Наше тісне коло розірвалося і ланки ланцюжка розлетілися перлинами. Незвична тиша настала, припинився наш цитатник, зникли душевні посиденьки і багато чого пішло в небуття.
Та я визбираю ті намистини, любовно нанижу їх на нитку і зроблю коштовну прикрасу для своєї душі.
Я дякую цілому Всесвіту, своїй Долі і всім, хто був причетний до того, що я познайомилася з цими людьми, за те, що ми раптово зійшлися всі разом в одному місці, за гармонію, за десять місяців суцільного щастя. Таке не повторюється…
Зате тепер я знаю, що ВОНИ є і мені радісно-щемно:-)
Вчора перегортала свій щоденник – найчастіше в ньому зустрічається запис «Боженьку, дякую тобі за моїх колег!». Так, це була перша моя робота, на яку я щоранку спішила, і на якій вихідні дні «знову» наступали, а не «коли вже цей робочий тиждень закінчиться?!». Мені не хотілося розлучатися з моїм колективом навіть на два дні, а тому понеділки були за щастя.
Та віднедавна все змінилося… Наше тісне коло розірвалося і ланки ланцюжка розлетілися перлинами. Незвична тиша настала, припинився наш цитатник, зникли душевні посиденьки і багато чого пішло в небуття.
Та я визбираю ті намистини, любовно нанижу їх на нитку і зроблю коштовну прикрасу для своєї душі.
Я дякую цілому Всесвіту, своїй Долі і всім, хто був причетний до того, що я познайомилася з цими людьми, за те, що ми раптово зійшлися всі разом в одному місці, за гармонію, за десять місяців суцільного щастя. Таке не повторюється…
Зате тепер я знаю, що ВОНИ є і мені радісно-щемно:-)
П'ять миттєвостей тиші
Одного разу я піднімалася по завжди гамірній вулиці Грушевського. І раптом запанувала тиша - жодної автівки, жодного звуку. Так, ніби хтось покрив ту діляночку мого шляху невидимим простирадлом. "Тиша навкруги. Сплять в росі луги. Тільки ти і я..." :-))
Те, що засмутило
Від нас пішов Богдан Ступка :-(
Те, що порадувало
Лєнчик нарешті стала частиною нашої сім’ї :-)
