Деякі дні хочеться розтягнути у часі, аби розвести трохи емоційний сироп.
День вчорашній і ранок сьогоднішнього я нікоди тягнути не буду і нічим розводити не стану . Я лише хочу надовше зберегти свій позитивно-адреналіновий, вітряно-сонячний, повітряно-кульковий настрій. І утворився він внаслідок ось яких подій.
В понеділок, теж, до речі, вихідний, ходили ми з друзями на Лису гору, ну, одну з, і Женя повідомив що в суботу в одному із сіл під Києвом планується якесь свято, змагання, щось таке. Його самого запросили, тому він повідомляє всім іншим. Мене відразу зачепило слово "катамарани", тож вже тоді вирішила, що поїду. В суботу шестеро добровольців, що пожертвували ранішнім сном вихідного дня, чемно стали в чергу на автобус Київ - Зазим'я. Я й не знала, що за 20 км від Києва є такі затишні і чарівні куточки! Та й ніхто з нас не знав:-). Вже на місці ми дізналися, що сьгодні проводиться туристичне свято районного штибу. "Розваги Нептуна" називається. І, справді, будуть змагання, і одним із конкурсів є заплив на катамарані. Хтось жартома запитав: "Ну що, попливемо?", всі жартома відповіли: "Аякже!" і пішли реєструвати свою команду. Назвалися "Смайликами", також жартома, думали, насмішимо всіх.
Але не насмішили, а принесли, я скромно сподіваюся, задоволенння від споглядання. Бо, кажуть, збоку наш заплив мав дуже злагоджений і згуртований вигляд. Та й час, за який ми пройшли це випробування, дозволив нам дуже довго триматися на першому місці. Ось тут-то мені й знадобився досвід, який отримала в минулому році на Південному Бузі разом з Гіпічем:-). Ендрю, дякую, твої муки не були марними :-))) Посміхнися:-) Ось так, ні з того, ні з сього, жартома, ми посіли друге місце (а збиралися ж лише подивитися!), нам навіть грамоту вручили :-))) А Женя мудро розсудив, що, оскільки в команді я була єдиною дівчиною, то потрібно віддати її мені. І тепер висить у мене та грамота на стіні як нагадування про позитив дня вчорашнього.
А сьогодні зранку був новий позитив - подалася я на кульковий флешмоб, яким розпочався тиждень волонтерства. Десятки людей зійшлися на Майдані з повітряними кульками, щоб під перший удар годинника одночасно їх випустити в небо. Це було так яскраво і радісно, так по-дитячому:-) Ті кульки здійнялися в небо, а всі стояли, дивилися на них, плескали у долоні і веселилися. Така-от радість зненацька.
Не знаю, як щодо року, але як тиждень розпочнеш, так його і проведеш - перевірено.
Тому - приємних понеділків!
Але не насмішили, а принесли, я скромно сподіваюся, задоволенння від споглядання. Бо, кажуть, збоку наш заплив мав дуже злагоджений і згуртований вигляд. Та й час, за який ми пройшли це випробування, дозволив нам дуже довго триматися на першому місці. Ось тут-то мені й знадобився досвід, який отримала в минулому році на Південному Бузі разом з Гіпічем:-). Ендрю, дякую, твої муки не були марними :-))) Посміхнися:-) Ось так, ні з того, ні з сього, жартома, ми посіли друге місце (а збиралися ж лише подивитися!), нам навіть грамоту вручили :-))) А Женя мудро розсудив, що, оскільки в команді я була єдиною дівчиною, то потрібно віддати її мені. І тепер висить у мене та грамота на стіні як нагадування про позитив дня вчорашнього.
А сьогодні зранку був новий позитив - подалася я на кульковий флешмоб, яким розпочався тиждень волонтерства. Десятки людей зійшлися на Майдані з повітряними кульками, щоб під перший удар годинника одночасно їх випустити в небо. Це було так яскраво і радісно, так по-дитячому:-) Ті кульки здійнялися в небо, а всі стояли, дивилися на них, плескали у долоні і веселилися. Така-от радість зненацька.
Не знаю, як щодо року, але як тиждень розпочнеш, так його і проведеш - перевірено.
Тому - приємних понеділків!
Немає коментарів:
Дописати коментар