Здається, що минула вже купа часу, а, проте, пройшов лише тиждень, як дід пішов "до своєї хати"...
Може, й не писала б зараз сюди нічого, якби то лише в мене однієї виникло таке враження, такі асоціації. Але ж ні, ще на похороні Рома сказав: "Ніби якийсь фільм Кустуріци" - чим дуже мене здивував, бо я думала так само.
Відчуття нереальності того, що відбувається, не покинуло ще й досі. Таке враження, що дід все ще з нами, ще на цій (З)землі.
Ввечері, коли всі розійшлися і все було прибрано ми, онуки та діти, сиділи, говорили, згадували різні події нашої спільної історії. Ми сміялися...
І, як би ще дивно чи навіть цинічно не прозвучало, дідові би сподобався його похорон.
Смерті не існує, "пані Барабані"...
Немає коментарів:
Дописати коментар