Ми - рідні душі, двоє стомлених життям подорожніх, ангели, що мовчки вдивляються в далечінь, обіймаючись крильми.
Здавалося б: як можна дихати, жити окремо? Одначе ми і живемо і дихаємо. Аж дивно. І лише ті рідкісні повідомлення "I hug you and hope to see you again" вриваються у будні і обпікають щемливим теплом і трепетом закоханості. Та віддаленою надією, хоч і без віри, що ми колись таки та будемо разом. Назавжди. Хоч би у наступному житті або й у потойбіччі.
Miss you.
Немає коментарів:
Дописати коментар