Вчора подивился дуже добрий, дуже зворушливий фільм "Мати" французького режисера вірменського походження Анрі Вернея. Розповідається про сім'ю, яка рятується від геноциду і переселяється з Вірменії у Францію, в Марсель. Їх п'ятеро: шестирічний хлопчик, тато, мама та дві тітки - мамині сестри. Звісно, що важко на новому місці, в чужій країні. Та у цих людей така внутрішня сила, основана на вірі, любові та доброті, таке дієве смирення, така глибока культура, що вони долають всі труднощі. Не скажу - легко, але з гідністю. Любов і повага, які панують у цій сім'ї, додають їм впевненості.
Епізод, де вони всі разом робили тісто на пахлаву я би передивлялася знову і знову. Сотні разів. СІМ'Я ПРАЦЮВАЛА РАЗОМ і З РАДІСТЮ!!! Колись я читала в "Наталі" одну статейку, де авторка - молода дівчина, розповідала, як її батьки зачинились на кухні, тихо і спокійно розмовляють, діляться враженнями за день і варять холодець. Ій здвалося, що що це так нудно, так рутинно, і що в неї все буде зовсім інакше. Я тоді розплакалася (що для мене нерідкість через надмірну вразливість:-) і подумала, що я хочу ТАК варити холодець! Феєрверки з розбитим посудом та з'ясуванням стосунків мені не потрібні.
Ще фільм вказує, як боляче втрачати своїх рідних, коли вони один за одним ідуть від нас, як важливо проявляти свою любов. Мені нестерпно захотілося до мами і бабусі, відправила матусі смс, що я її люблю.
От і думаєш: чи досяг би той хлопчина такого успіху, якби не доброзичлива атмосфера, що оточувала його в дитинстві, якби не підтримка і віра його рідних? Сім'я, гармонійні стосунки в ній - це найважливіше, що ми маємо, це найбільше, що має цінуватися. Все інше - вторинне, наносне і значення воно не має ніякого.
Любові всім!
Немає коментарів:
Дописати коментар