Так добре іноді перечитати давні смс, які вже давно втратили своє первісне значення і не викликають такого душевного трепету як колись, але видалити які все ще не піднімається рука, бо... Бо вони такі теплі, такі романтичні, ніжні, смішні та відверті. Бо ти можеш в подробицях пригадати події, які сталися того дня. Бо ти пам'ятаєш себе - романтичну і натхненну, з такими іскрами в очах, що незнайомі люди вітаються з тобою на вулиці - і ти любиш себе такою. Бо ти кожного разу вдячна за те, що така пора була в твоєму житті, і що вона принесла з собою стільки емоцій та позитиву. Бо більше не задаєшся риторичним питанням: "Чому?!", а просто розумієш, що все має початок і кінець. Бо вже все і вже давно відпустила, і тепер із ледь сумною посмішкою зустрічаєш спогад, викликаний чимось ненароком. Бо...
Бо ти чекаєш на наступний світлий період у житті. На нові смс, новий стиль, нові іскри в очах. Чекаєш на страх. Страх поворухнутися чи зробити різкий рух, щоб не розхлюпати тепла, що наповнює тебе до самісінького вершечку.
А "Аннушка уже разлила масло". У доброму, звісно, значенні.
P.S. "Ти" - це "я". Але, можливо, хтось ще себе у тому впізнає.
PP.S. А мої смсочки нехай поживуть поки, карта пам'яті ще справляється.
1 коментар:
как ни странно, но в век огромных скоростей в смене моды и обмана жизненных ценностей некоторые SMS`ки живут годами
Дописати коментар