Прохолодні ранки, теплі дні, свіжість ввечері, холод уночі. Бабине літо, пані та панове! Із ще прозорим і високим небом, з теплими барвами на деревах і особливим ароматом у повітрі. Але хто це обізвав цю дивовижну пору "бабиною"? Хай би там вже називалася другим, лагідним літом чи продовженням літа. А то якась баба взяла і присвоїла те, що належить усім. Не люблю слова "баба". Ну, хіба що вона кам'яна чи снігова, тоді - люблю:-)
Зараз якраз така пора, в яку найдоречніше проживати кожен день, ніби останній. Завтра може піти дощ, завтра може настати холод, який потягне за собою півроку зими. І тому не розумію людей, які ігнорують подароване проридою тепло, і вже зараз кутаються у пальта, ніби навколо них заметіль Свірідова вальсує.
Навмисно не дивлюся прогнозів погоди. День приніс тепло - дзенькую бардзо, бо він може виявитися останнім. Але на ранок - знову чисте небо і сонце не небі - отже, вчорашній день був передостаннім. Завершальним може стати день сьогоднішній, і тому вбирається кожною клітиною його ніжність і прозорість.
От би кожен день був передостаннім...
Писалося: під альбоми Океану Ельзи "Вночі" і "Там, де нас нема" та з кількома краплями кримського вина за День туризму.
Немає коментарів:
Дописати коментар