пʼятниця, 27 грудня 2013 р.

Сорок метрів під землею

Позаминулими вихідними випала чудова нагода освоїти світ підземелля.
Вхід у другу у світі за протяжністю печеру Оптимістичну знаходиться у селі Королівка Тернопільської області. Провідником групи була Президент  Львівського спелеоклубу "Циклоп" Наталя Юдіна - непересічна особистість з гарним почуттям гумору і справжній професіонал.
Отож, десь близько 12-ї години дня група із вісімнадцяти осіб і однієї чудової собаки зайшли у печеру.
Черешенька
 Світло налобних ліхтарів пронизувало абсолютну темряву, вихоплюючи з неї блискітки гіпсу, численні роздоріжжя та сплячих кажанів, схожих на фізаліс.

Це - гіпс. Сама була вражена!
 











 Але наша пригода лише розпочиналася. Попереду нас чекали два підземних озера, численна кількість скульптур із глини, міні-музей із кристалами, що виросли в печері. 







Особливо хлопці були в захваті:-))


Зараз іде передача "В світі тварин":-)

Перше озерце

Друге озерце













Начитавшись про те, що в печерах бувають сталактити та сталагміти, я, звісно, чекала побачити їх і тут. Але, мабуть, те диво є не у всіх печерах підряд. А, можливо, ми просто не заходили в галерею, де вони ростуть.
Слово "заходили" по відношенню до підземелля не є вичерпним. Бо там ще можна йти навприсядки, протискатися, повзти, вилазити і залазити, колінкувати і взагалі ставити всілякі експерименти щодо рівня стискання власного тіла.

Це я, але фото Михайла Савчина
Не знаю, скільки разів я стукалася головою об стелю і стіни. Якби не каска, то голови б уже не було:-))
На зупинках Наталя розповідала нам різні історії з життя спелеологів, і те, що вони дуже згуртований народ. А також про Маяку - доброго духа Оптимістичної. І ще просила нічого не брати з собою із печери, бо Маяка хоч і приязно ставиться до людей, але навіть за маленьку крадіжку наказує.
фото Михайла Савчина
Мене дуже здивувало, що в печері зовсім не хотілося їсти, а перебували ми там більше шести годин. А ще під землею час не відчувається - нічого не вказує на його перебіг. І тому, коли ми вийшли на поверхню, здавалося якимось нелогічним те, що там вже стемніло - світла цього дня випало зовсім мало.
Це була чудова пригода, яку хочеться повторити. В Україні ще багато печер:-)
 

Немає коментарів: