Торішній сніг

Десять

Вже два роки підряд я читаю, а потім перечитую одні й ті самі книги. І якби раптом так сталося, що я б мала назавжди кудись переїхати, то я б обов'язково взяла їх із собою. Навіть за рахунок всього іншого.

Тих книг десять:

А. Новых. Сэнсэй. Исконный Шамбалы.I

А. Новых. Сэнсэй. Исконный Шамбалы.II

А. Новых. Сэнсэй. Исконный Шамбалы.III

А. Новых. Сэнсэй. Исконный Шамбалы.IV

А. Новых. Эзоосмос

А. Новых.Птицы и камень

А. Новых. Перекрестье

А. Новых. АллатРа

М. Дочинець. Вічник

М. Дочинець. Криничар

Думки, що йшли за ногами

Вже близько десяти місяців, відколи працюю в МЮ - я сомнамбула,  тіло без свідомості і будь-яких нових ідей.

Але на початку року я ще мислила:

Я так загралася в життя, що й забула, для чого я тут.

***

Коли людям немає чого/кого чекати - вони чекають весни, або ж кращої погоди. І дуже переймаються тим, що вона все не настає.

***

Життя дається нам авансом. Не кожен, хто тлумиться на цьому світі, заслуговує на життя. Але Той, Хто Створив Усе знову і знову дає нам шанс виправитися. І посилає душі на Землю, і вселяє їх в тілесні оболонки.

***

Життя - це пригода і мандрівка. Шлях, за кожним поворотом якого відкривається нова ділянка. І поки що невідомо - що там. А ти йдеш собі до лінії горизонту, до тих стовпів, що підпирають небо, вирішуючи дорогою, в який бік звернути на роздоріжжі. І лише тобі обирати - з яким настроєм мандрувати і якими очима дивитися на світ.

Життя - це навчання.

***

Життя - це гра. Від слова "гратися", а не "грати". З правилами, визначеними совістю та традиціями предків, але без масок. Бути собою, бути як дитина.

***

Земне життя дається нам як покарання. Так, ніби Незбагненний каже нам: "Ти недостойний Вічності, але в тебе є можливість виправитися". І Душа знову і знову мусить тіснитися у якомусь тілі, вільному на той момент. І так аж до Безсмертя, або ж до анігіляції, повного розчинення у космічному просторі.

Тіло - це в'язниця для Душі, але й одночасно це її інструмент для досягнення життя вічного.

Країна Араратів

(далі буде)

Рік Грузії

Торік Грузії в мене було чимало: один раз я туди їздила, другий раз - літала. В проміжках до, між і після разів двадцять переглянула "Міміно", відвідала Тбілісобу на Андріївському і навіть встигла на один фільм ("Суса") Фестивалю грузинського кіно. А ще  навчилася готувати деякі страви грузинської кухні.

Мінус

Нас покинула бабуся. А з нею назавжди відійшли гаряча піч на Різдво, молочний кисіль і консервовані яблука.
Ніяк не можу позбутися відчуття, що сталася прикра помилка.