Київ очима росіян

Минулими вихідними Київ відвідали мої друзі з Москви - Ксюша та Ілля. Іхнє рішення про приліт було цілком несподіваним і дуже приємним для мене:-)

У зв'язку з тим інформаційним брудом, що виливається російськими ЗМІ на події в Україні та й на українців, вони готувалися до найгіршого - повної анархії, відсутності води, газу, електроенергії. Думали, що весь Київ у руїнах, а  російськомовних осіб б'ють просто на вулиці.

За їхніми розповідями перше, що вони побачили, коли вийшли з метро, були Золоті ворота та будівля готелю "Лейпциг" - і те, і інше викликало захоплення. А Ілля подумав: "Хоть что-то еще уцелело".

Далі ми гуляли все ще забарикадованим Хрещатиком з наметами, дружніми людьми та купою квітів, казковою Пейзажною алеєю, шляхетними Липками, тихою Києво-Печерською лаврою - і в них відлягло від серця.

Вони ніяк не могли відшукати в своїй пам'яті аналогів Києву (а подорожує ця парочка багато). Їх дивувало, що старе місто настільки добре збережено, що на вулицях працюють не таджики:-), і що підземні переходи такі широкі. Їх вражали різні милі скульптури, як-то Їжачок в тумані, Балерина, Кіт Пантюша, Ніс в стіні на Андріївському узвозі...Вони не могли звикнути, що на вулицю можна виходити без документів, а люди отак просто можуть висловлювати свою громадянську позицію. Мої друзі в Києві дихали (це їхні слова).
Ксюша:"У нас люди молчат. Даже если бы приняли закон об обязательной порке розгами по субботам, то народ занимал бы очередь еще с вечера пятницы - чтобы быстрее с этим разделаться и заняться своими делами".

А я, слухаючи їхні захоплені вигуки, трохи заздрила, що у них є змога дивитися на це місто новими очима, і закохувалася в Київ ще більше.