КОМУСЬ БУДЕ БОЛЯЧЕ

Будь-який збіг імен, подій, пір року є випадковим і породжений лише моєю фантазією або вашими домислами

***

Приречений від початку діалог

То була сніжний зимовий вечір. Разом з колегами Вона святкувала День народження одного з них. Який, втім, минув більше тижня тому.

Це був новий колектив і Їй було цікаво та весело знаходитися поміж цих людей – Вона вже встигла їх полюбити. Та все ж не лише це одне змушувало ЇЇ залишатися на роботі до такої пізньої, як на цей зимовий місяць, години.

Вона знала, що за стіною, з іншою компанією проводить свій вечір Він. Ось вже близько двох тижнів як Він постукався в Її думки, а потім перенісся й на сторінки її щоденника. А розпочалося все для Неї з Його погляду. Спочатку Він зловив їі очі, а потім вже підчепив «на гачок». Та так рішуче, що Її аж пронизало всю, чому Вона спочатку здивувалася, далі розгубилася і аж зовсім відвела погляд.

Саме тому того вечора Вона часто виходила з приміщення, ніби-то зателефонувати комусь, насправді з для того, щоб зустрітися з Ним. 

І ось сидить Вона на потертому шкіряному диванчику в кімнаті з прозорими дверима, бавиться телефоном і сподівається. Раптом в коридорі почулися голоси, скляні двері відчинилися і один з Його компанії почав нахабно та наполегливо кликати Її разом з ними. Вона трималася стримано і сказала, що лише з дозволу свого начальника може виконати їх прохання (що, звісно ж, було нісенітницею). Та, здається, Її не чули. І тут з'явився Він! Одягнутий вже, готовий до виходу. Його компанійці ніяк не могли вгамуватися.

- Я вас догоню - розштовхавши всіх, сказав Він. - Я из-за этой девушки остался, потом заглянул, а ее нет. 

Вона терпляче чекала, чим закінчиться цей епізод. Вона дуже сподівалася, що Його послухаються і вони залишаться удвож.

І ось - аліллуя - за Ним зачинилися двері. Зсередини! Він присів на диван і сказав: "Привет", а попотім потерся своїм носом об її ніс. Вона була збентежена таким несподіваним поворотом, але всередині вже розліталися іскри від багатя, що ось-ось розгориться.

- Я - Женя - прошептав Женя - А тебя как зовут?

 - Орися... Я вас хотіла попросити...

- Что?

- ...щоб ви не дивилися так відверто на мене, бо, здається, це вже помічають.

- Да? Что-то говорят?

Орися похитала головою - ні, мовляв, але слід бути обережними.

- Поразительно, я даже не знаю твоего имени, но думаю о тебе все время, даже перед сном. Ты у меня живешь вот здесь - він приклав долоню до серця. Це було так ніжно, це було так зворушливо, так інтелігентно.

- Давно?

- Уже месяц...

Орися почала згадувати, коли ж це Женя міг побачити її. І пригадалось, що на третій день її роботи в цій же кімнаті колектив вітав одного працівника зі свіятом. Так, вона теж відзначила тоді про себе Женю як дуже симпатичного чоловіка.

Раптом в Орисиній руці задзвоним телефон: "Мирко".

- Друг? - зацікавлено запитав Женя.

- Брат - і Орися увімкнула беззвучний режим - потім зателефоную.

- Для меня всегда важно в человеке три вещи: голос, мимика и жесты. Я все это нашел в тебе, ты очень хорошая. И я бы хотел продолжить наше знакомство.

- Так,  але... - Орися постукала по Жениній обручці, що своїм блиском засліплювала очі. - Комусь буде боляче.

 - Да... - Женя задумався, обличчя його виражало смуток і тривогу. 

 - А у тебя такого нет? - взявши Орисину руку Женя розглядав її, щоб перконатися, що обручки в неї немає. - Маленькая...

І тут Він поцілував Її, по-справжньому! Їй не вірилося, що все це дійсно відбувається!

- Ты очень красивая. Ничего не могу с собой поделать - все время думаю о тебе.

- І Ви мені дуже симпатичні, я також думаю про Вас - зізналася Орися.

І це було правдою: вже днів десять вона мріяла перетнутися з ним на коридорі, зловити його погляд, побачити підпис на документі - будь-що, що пов'язане з Ним.

Вони сиділи мовчки якийсь час, рука в руці, і дивилися одне на одного.

Та прийшла черга і Жениному телефону задзвонити.

- Зая, меня хотят - зі смітком промовив Він і знову поцілував Її. - Я должен идти...Хороших тебе выходных.

Женя пішов, а Орися сиділа непорушно, боячись розхлюпати тепло, що наповнювало її зсередини.

Вона насолоджувалася зараз цією миттю, адже знала, що боляче буде Їй.