ВЕСЕЛІ БАБУРІ

Сердце стучит аритмично,

Мысли мои неприличны...

Повернулася щойно з концерту Наліча:-) і  тому спішу розтопити  свої враження, бо під час прогулянки від ЦКМ НАУ до метро КПІ вони трохи підмерзли. Та й наша із Світланкою гра в слова спрямувала мислення трохи в інше русло.

Що скажу: ААААААААААААААААААААА!!!!!!!!!!!!!!!!! Я страшенно задоволена! Три години повного відриву! 

Я вже не раз казала, що Музикальний колектив Петра Наліча - це яскравий приклад того, коли форма перевищує зміст.  Легенькі, іронічні тексти. Зате музика яка!!! І взагалі яка професійність і універсальність музикантів! Ще дуже зворушує їхня повага один до одного - коли хтось виконує сольну партію - всі решта розступаються, ніби говорячи глядачам: "Ось хто зараз головний". Люблю чоловічі колективи за самовідданість і любов до своєї справи. І за вміння дружити.

А сам Наліч - це просто чудасія:-) Ця його особлива манера підтанцьовувати, специфічний англійський акцент, почуття гумору, і головне - така чарівна посмішка! Байдужою залишитися неможливо:-)

І дуже приємно, що таких небайдужих є чимало. Дуже сподобалися три шанувальника, які  дивилися концерт з балкону. Але "дивилися" - не те слово, вони в ньому жили,  насолоджувалися, танцювали, відривалися як хотіли. Таких три пухкеньких "колобочка" -  спостерігати за ними було дуже весело:-) А тим часом публіка була в захваті від того, що відбувалося на сцені. Після основної частини музиканти подарували нам десь стільки ж пісень. А потім після виклику на біс - ще третину від усього. Звісно, що їх не хотіли відпускати, тому Наліч залишився один з піснею "Пам'яті Карузо" - голос в ного розкішний, що там казати. Потім знову зійшлися музиканти і виконали ще парочку композицій. Закінчився концерт, як і минулого разу, таким собі маршем "Из ресторана ". А Петя, у которого дома живет его приятель Йети, підходив по черзі до кожного мікрофона і дякував - ледве вдалося піти:-) СУПЕРРРР!!!!!!!!

І на завершення скажу, що більше не купуватиму квитки в перший ряд на 20, 21 і  десь до 26 місця, бо прямо перед носом була встановлена звукова апартура. І якби нас із Світланкою не попросили пересісти на інші місця, на що ми з радістю погодилися, то не насолодилися б цілком тією феєрією, що вміщається в абревіатуру МКПН. 

Наступного разу моє місце - у фан-зоні!

PS Почала писати минулої п'ятниці - опублікувала сьогодні. Звідси й збита хронологія і путанина в часах. Але залишаю все без змін. Па!