Пережили...

... ні, все ж таки прожили!:-)))

Єврочемпіонат став нашим вчорашнім днем. Зате стільки позитиву він приніс! (Це я зараз про себе особисто.) Красунчики шведи у фан-зоні, розфарбовані обличчя де завгодно, автівки з національними стягами як під час Помаранчевої революції у Львові, жовто-блакитні, червоно-жовті, синьо-біло-червоні та інших кольорів прапори на балконах, дахах будинків, спинах, головах, в руках, купа посмішок та шквал азарту. Це круто! Я страшенно рада, що живу саме в цей час, саме в цьому найпрекраснішому місті і саме в цій найріднішій країні! Viva!

Про збірну України. Я вами пишаюся!!! Це були надзвичайно гарні і якісні три матчі! Україна - чемпіон в будь-якому випадку!!!

Щодо вчорашнього фіналу. Я від самого початку вболівала за Іспанію, бо це команда "мого" Давіда Вільї:-)) Однак, мушу сказати, що рахунку 1:0 було б достатньо, 2:0 - більше ніж. Але 4:0  - це вже занадто, заледве не Аргентина - Ямайка! Прикро за італійських вболівальників, шкода сліз Буффона та Пірло, жаль мільйонів надій, що не збулися. 

Та тим і цікава ця гра (і життя як гра), що від початку не знаєш, що буде наприкінці.

Хай живе футбол! Ура, товарисчі! :-))))

P.S. І станція метро Майдан незалежності  нарешті відкриється:-))